Іди за Ним Здесь нет покоя, радости, тишины. Хочешь идти за ним? Ну, дерзай. Иди. Еша Гаевская На безкрайніх безкидах внутрішньої зими, Він – єдиний вогонь, що горить у твоїй душі. Ти обпікаєш тонкі пальці свої, у його руки долоні віддаючи. Одяг його пахне димом вогнища і травою. Розхристане небо шириться над тобою, коли ти вдивляєшся в його очі, розчиняючись в них, як в чорнилі. І забуваєш всі перестороги, які про Нього тобі говорили. І вираховуючи плюси і мінуси, вже підсвідомо ти відчуваєш: Він - єдине із того, що в тебе лишилося. Він – найкраще із того, чого ти не маєш. І ще, він - найгірше, до чого можливо прагнути... Після холодних місяців логіки і мовчання ти відчуваєш себе в епіцентрі божевілля і безпорадності... Кинути все і піти за ним – яке то було би щастя! І хай тебе вибачать мати і батько, коханець, сестра і брати. Ти не те щоб не можеш із ними лишатися, лиш не можеш за Ним не піти. Лишивши заняття своє щоденне, хоббі, амбіції, навіть вірші, ти підеш туди де світло денне сходить на ніч, і її лишивши, ти будеш там, де ні дня, ні ночі, ні сна, ні сонця, ні пори року... Тільки його світло в кінці туннелю, і очі його, і твої тремтячі кроки... Крізь себе. По всьому. З ним за руку по воді. Хочеш іти за ним? До давай, іди!
|