Останній літній вечір неліта,
І небо дихає тепло й близько.
Ще кольорово під нами виткані
Вологі трави в сріблястих бризках.

Ще так душевно мовчать тераси
І чай неквапом холоне зовсім…
Іще ніхто не придумав часу.
Іще ніхто не згадав про осінь.

Душі щасливо, просторо, тихо.
В мені є Ти, а це значить – все є.
Роняють яблука і горіхи
Густі і вистояні алеї.

Це буде завжди, якщо це – пам'ять,
Яка й не відаєш, як озветься.
Останній вечір неліта. Там я
Вдихнула неба по саме серце.