Здіймається юга із глибини:
мільярд зірок в ній і мільйон галактик,
а ще – моя планета, просто клаптик
розкиданої геть речовини.

І я –
      речовини тієї квант,
наповнений всією глибиною, –  
те, що лежить між дном буття і мною,
вивчаю,
            мов долоню хіромант.  

Та лінії сузір’їв пінить рух
й легкі серпанки перетворює в тумани,
де лиш закохані та інопланетяни
долають глибину навпомацки й на слух.

Ти випірнаєш з неї. Ватра дим
несе на твого тіла досконалий витвір.
А я – на березі,
                      і ледь колише вітер
на пагонах думок тремтливе листя рим.