1 Повз абортарії, мерії, храми Кроком непевним, а часом лунким, Йде прокажена і шепче «я з вами…». Пульс аж під сто, калатають дзвінки... Лику не видно. Спинити не можна. В дощ не потрібен прояві дашок. Вміє вночі обійти огорожу, Кидає дань у діру-речмішок. Бабця виносить останнє із хати. Пенсійку дідо віддав без жалю... Та руйнівниця - весела, кудлата - Дякує довго, харкоче «люблю...»… Виразки чорні, кровисті губища, Цілі непевні, дорога курна... Тицяє тлустий облесливець тищу, Я не сказала ні разу їй «на...». Що ж ви услід їй регочете «ловка!»… Надто марудне плетіння сіток... Надто бридка... не знаходиться вовка, Щоб заковтнув, як драглистий жовток. Збилися в гурми чудні небораки... Знов на танцполі крутійко і верть. Стихли бандури. Освистані раки... Шабля дозорця летить шкереберть... 2 Діти мережать листи чупакабрі. Хай прочитає - і пустить сльозу. Вже стрічечки на стовпах і на швабрі. Нікому пасти корову, козу... Села притихлі. Під панциром - місто. Жорна важезні. Утисячне (знов!) Ради війни учиняється тісто, Ради війни умертвляють любов, Ради війни люд збирає пластмасу, Ради війни компонують слова. Де ж той месія, що спинить заразу? Де генерація – мудра, нова? Стиха джергоче війна: «патріоти… З клунь повитягую крила, казки… Ви самознищитись, певно, не проти… Ось вам тузи подали мотузки». 3 Час аберацій, відхилень і вдиху. Крик очищає куточки легень. Йде, бо впустили, приземисте Лихо. Погляд відвернеш - і... анітелень… Повз абортарії, башти, аптеки Тягнуться чорні бинти, лжеперкаль. Ллють ацетон сердобольні ацтеки В щойно закуплений псевдограаль. 2016 ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1020631927997978&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater |