менше літер в більшій суті? так й слова пряміш, — не гнуті! ЛЮЛЯ... ...з люлі, смак буття: й до зірок місток: й об життя тертя: й жорну на пісок: й зернам каяття: й на мукУ, щораз: й теж водою, час: й хлібцю в сповиття... ...й спів життів летів! й дзвін, і він; й слів суть!! й все чогось велів!!! й що кому... — й що чуть??? (не російське "чуть-чуть", а чути = "слышать") ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ МЛИН, ЧИ САМЕ ЖОРНО?? млин = "мельница", жорно = "жернов"... люди як люди, життя мов життя... й видзьобує час насіннячка з нас! аж, раптом задує, збудить неспокій... пустка ж гвалтує криниці глибокі!! життя-бо життя, об жорно тертя... і пута лиш пута: в них й воля... й забута??? ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Чи я про себе? Та ні: П Р О М У З У !! (пташа = пташеня, або й невеличкий птах) ...п'яв з візок думок, слів брав на рядок; сяяв мов п т а ш а: музонька — д у ш а... ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ двомовне — зимове — радiсне... РАДІСТЬ ГРІЄ!!! крокуєм, я та радість, обнявшись, як барвінки... ...цілуєм, всім на заздрість, вуста-в-уста, сніжинки!!! А переклавши з відчуття на повне розуміння ці кілька слів, РАДОСТЬ ГРЕЕТ!!! шагаем, я и радость, обнявшись, как барвинки... ...целуем, всем на зависть, уста-в-уста, снежинки!!! ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ЗЕРНА ЧИСТИХ СЛІВ... ...в зернах чистих слів: поготів, й чуттів: миті без гріхів: й для хлібів, й щаблів... ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ НЕЕЛІТНІ МЕШКаННЯ... як не у спОкої покОї – не краща то оселя: найлегші Стіни – вітер в Полі; й Найвища ЗорИть Стеля... [зорить = вглядається; а ця, либонь, і світить?] ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ КІЛЬКА СЛІВ СКРИПАЛЯ НА МЕЛОДІЮ СКРИПКИ... Бо і сам ним був!!! суму тінь — і сміху промінь — під чуттєву волосінь... скрипку смиком, ян ув інь, — й душу, мушу, — всю, — на сінь... ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ НАСКРІЗЬ ЖИТТЯ: з мукою млин за батьком син чи доччин чин за плином плин розгрузлих глин чи плин один чую зовуть у цюю путь і рід і суть це ж увесь час чекають нас вже й там ще й тут ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ПРОСИТЬ КОЖНА МИТЬ!! Й ПЛОМЕНИТЬ... повз вужом ярами вечір, сутенів... а курган розпрямив плечі; взолотів... спломенІв... навкруг думками! впроменІв... мабуть, віками!! змолодів... між — юнаками!!! [юнак не лише молода людина, а звитяжна, хоробра...] завмирав останній промінь в тих думках... полягав, неначе легінь; птах, не прах... й кінь його... топтав уперто! й тінь його... щоб не простерто!! й тлінь терпінь... й камІнь голосінь!!! (так, вірно буде "камІння голосінь": але ж це всерЕдині співу?) дивна річ: бо не мертвіє навіть ніч... й зоревій біль вбілить, всіє темінь віч... [тут не так про очі, як про віча: загальний збір...] й перейде... в майдани, — з нами! й надихне... та вже світлАми!! (так, світло і є множина; але як воно від безлічі джерел...) й — в и д и х н е... чуй: з голосами!!! ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ УСІМ ПОДАРУВАЛИ?? ...душа дана усім в дарунок: вона є талісман життя, й перепустка у майбуття; і Віщий Божий Поцілунок... В ДАРУНОК!!! ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ЕТЮД З РОСИ Й КІЛЬКОХ СЛІВ... — Доки Сонце Сходить, темряві не вгодить!!! неминуча, та минуща, очі їла не роса: цілувала їх, цілюща. юна, свіжа, багатюща.. гола-боса, — а краса... ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ... одна гладІнь: набитий Шлях... й зо світла тінь: а й та в зірках... з черед хмар всіх: в сяйві чудес... чар серед, Ліг: в Межі Небес... ...встеляє Шлях добірна Сіль ...з Возів Чумацьких, поспіль в біль ...зорИть-бо, і смакує, нас ...хто в поті, та в житті, — в сей час тут скрут хомут!!! Там Сам Ляг* Шлях... і тяг: ой, тяг... зорИть = вдивляється, стежить; "ляг" є "нелітературна", підзабута форма від "ліг" (у значенні "лёг"); російське же "ляг" = наказовому "ложись!"
|