Всі сходи заліпило жовтим листям,
Бо він уже здебільше на землі.
Похмура осінь ходить мокрим містом,
Асфальт чорніше чорної ріллі.

Дрібні калюжі вже і не злічити.
Зібралась осінь до зими іти.
В холодне небо нікому летіти —
Дощ гасить в душах спрагу висоти.

Похмуро суне натовп на роботу,
А посмішок і зовсім вже катма.
Гнітять людей тривоги і турботи,
З яких, здається, виходу нема.

Та годі ж, нумо, посміхніться, люди.
Минає все, минуть й ці дні сумні.
Пройдуть часи, і в нас все добре буде.
Повірте в себе й трошечки мені.