Вони кажуть, що існує загроза -
І споряджають синів убивати.
Незмінні диспути, посади, пози,
Зненависть до ближніх, інакших, "вати".

Відсахнулася: проходить військовий:
Запах камуфляжу. Під вуса свище...
Такий собі диканський казанова.
Стрій... пайок, за Дінцем кладовище.

Чогось не встигне, дітей не побачить.
Когось уб`є зосліпу, стріне в пеклі.
Під гумовим кийком стрибає м`ячик...
Лист недописаний бабусі Теклі.

А владцям сісти б за стіл мармуровий,
Розкласти виделки, пас`янси, мапи.
Їх же вчили мами-горлиці мови!
Довкола кнайп - колотнеча та залпи...

Війна підгодовує бонз пихатих.
Війна - сука, затяжне божевілля.
Злоба підступає до крайньої хати -
І сипле на рани порохом, сіллю.

Над ланом чорно - лементить грачиння,
Осінь сумлива, кривавий гербарій.
Шишки між ліщини мостяться чинно.
Шельми таврують душиці в кошарі.

Нишкне людва, кожум`яка сміліє.
Всім наобіцяно щастів по скону.
Кроплять янголики Соля і Лія...
Чорт надзирає з ослінчика-трону.

Вічна загроза: людина людині.
Де забувати про нищення, рани?
У пагоні бачу плід... серцевину...
Боже, даруй незглибиму нірвану.


2015