А за депресією - кола, Литва, Барбадос - приріст кволий, У Гондурасі трохи кращий... Дали синам сітки і пращі, Старі теліжаться на лови. Конає парость мирри... мови. Борги, лещата монетарні, Бравади, виляски броварні... А над садами - тиха Осінь. Йдуть потерчатка безголосі - Десь там убиті випадково - Збирати фантики, підкови... Летять повз них вогні-пегаси. Ввели в ману-імлу компаси... А свашка шепче: "гулі-гулі...". Везуть вози лахміть, цибулі. Вдягайся, плач - бо є причина. Збагачено кротів... турчина. ...ти чеберяєш між голоти... сик анаконди... анекдоти... Стискаються серця, лещата... А ти хотів, щоб стіл багатий. Тепер ні пасіки, ні солі. Пасує шулер - напівголий. Колода краплена, облита. Всі винні - фіни... московити... Ця Гра запущена, пропаща. Куди вели в калитку зрящі? Куди злетіти? Лиш у вирій. Гостри ножа - стинати гирі. Там буде сяйно. І без крові. Зчорніли тут поля цукрові. Блукають нищі ворожбити. Вчорашній швагер - ворог битий. ...а можна тут чекати віхол, Махати віршем... вбити віхи... Зварити джему із китайки... У соняхах - веселі зграйки. Скотилась торба із баштану... Не хочу в Делі чи в Монтану. Усе ж моє - ріка, говірка... Цей трус - на справжність перевірка. Проллється дощ на попелища. Була діжа, немає днища... Та буде син, і буде неня. Відкрий, Щаслива Доле, жменю! 2015
|