Вже й Маковія... Вибраний часник. Плететься хміль, пишається квасоля... Кого сховали, хто безслідно зник. Така вже доля. Пливе хмариння, бо не зна межі, Лелека облітає попелища. У сало устромляються ножі. А крівця хлище... На ганках принишкають матері. Батьки зголили оселедці, вуса. О як пекельно-спечно угорі... Війни боюся. Не те, щоб я ляклива у товпі, Була на сценах, віддана галерці... Міксуються премудрі, надтупі. За що ці герці? Розкремсаний над полечком літак. Вини ніхто не взяв, а сенси - пір`я... Жахливе жниво, все росло не так. Пік маловір`я. Посеред коки, вишкірів лакуз, Небесних водопадів та маїсу Жере, сценарій строчить Джек чи Круз, Служака біса. Затихли жорна, звітрені млини. Можливо, нам несли бісквіти Щастя. Охоче їли... Тиша цілини. Цвяхи - в зап`ястях. Ну що скажу поетці, що клепа Дзвенючі вірші? Муж - у батальйоні. Що принесе в долоні до попа Нуль медальйона... Оті шрапнельні видива-рядки, Шкарпетки неколючі, рукавиці Сховаються в кагат, як буряки... Бо крези - ниці. А я ж - за глузд, засіяні поля, Шумок весіль, а не вінки соснові. Хтось прочитає, скаже: "Ой-ляля... Віз - чумакові, Ми - осучаснені, споряджені... Броня... По вишколі - гопак на автострадах. Хто пацифіст, отой не доганя Сюїти "градів". Дзуміє муза... Вишию панно. В Ісусика малого - Батька риси. Хтось поклада надію, хтось - вапно На трупи лисі... Світ - серпентарій. Струджений павук. У оберемках - павутиння, мухи, Меди оману, пилюга розлук, Посмітюх слухи. ... 16 серпня 2015
|