Доки я не кохаю, я маю надію,

Я завжди сподіваюсь, що вийде поблажка,

Доки я не кохаю, я все розумію,

Бо звичайних людей зрозуміти не важко,

Бо ніколи мене так жорстоко не мучили

Ці слова, наче куля, безглуздо-гарячі.

Ось подруго, дивись на чаклунські карлючки,

Розкажи мені, що це усе має значити.

Бо людина така, що даремна надія,

Бо в очах її – дика примарність полину,

Це химерна людина, що карт не розкриє,

Та можливо, що карти розкриють людину.

Що я маю робити? Хіба революцію –

Революцію мрій на землі і за хмарами,

І диверсії, що зазвичай не вдаються,

І переклади з мови кохання на Таро.