Життя яку ж бо має форму? – Круг?
Його пройшли? Прорвали?
                                 Біля входу.
Відкриєм далі що?
                        Тремтіння рук…
Продовження? «Так не буває?» Коду?

Продовжується все. І ти мені
Летиш в обійми наостанок. Де ж ми?
Лиш зорі мерехкі в тривожнім сні…
Поглянь: який ручний і безбережний

Над нами космос! Вдвох ми летимо.
Лишись зі мною в позасвітті вічнім!
Як дивно: ми востаннє живемо
І вперше – дишемо життям космічним…