…Дармуй, це вкотре сірим
                   пирогоща постає,
  на аличаний порятунь,
       серпанцем турьчих,
                        турбощами
                        яструба-чабанця?..
       Влододарю!
Й мені долонью влящ
  достиглих почекачки пухирчат,
  до того, ще -
               роззявлену хицьком
по-війно гострих пазурями пазухів
                                      ятринь,
заграбу в любоненцькі дланці,
                                дранцю,
                                свою…
Далебі - кочеть колесо яриль,
           клекоче скличем
           до пірья хмарин;
           чи ж, вчуло зойчень?..
Збойсь, лем,
           байстра сколочь,
                        не то:
            гайдуч русьлячо,
                       на курган-бурьян;
сармача вишкірь зморшків:
                       як щерить -
                            нехай само,
                              де тре,
            під вербощами, облизні
                 слускоче!