Пройшлись по Соловйовій, Пигулевій –
до Оболоні, де Сула текла,
зі щупами й гарбою... Лисий Ленін
очолював ходу. В кінці села
палили збіжжя, знайдене у схронах
сільських багатіїв, що в куркулі
записані були... Калини грона
хилились до промерзлої землі.
Були серед "буксирів" активісти
з місцевих ледацюг і п’яндилиг,
що задарма любили попоїсти,
поповнивши ряди міських бариг,
відряджених Москвою в Україну
в стотисячнім числі помічників
лакузи Кагановича. Руїну
вони внесли у побут земляків
Мазепи і Виговського. В Європі
не відали про наш голодомор,
хоча про те, що сталось в Конотопі,
знав достеменно кожен юніор.
Прийшли гуртом до діда мого Гната
під вечір, розвалили хлів і тин,
і погріб, на якому вічна хата,
занедбана, пірнаючи в полин,
сповзала з кручі, під Холодну Гору,
до стін лікарні, до льодовика,
який в найвищий пік голодомору
до кістяка людину пропікав.
Я все це чув від рідної бабусі
Улити Пигулевої – вона,
зоставшись без дітей в отій розрусі,
грабіжників усіх пережила,
щоб свідчити онукам...