ПІД РУКОЮ ТВОРЦЯ ОСІНЬ...
осінні днини н е н а ч е г л и н и...
води бракує, з е м л я н у д ь г у є...
в небеснім прузі, гончарнім крузі...
невтомні Р у к и, й вічні Ї х Р у х и
========================================================
ВІТЕР, НЕБОМ Й ГОЛОВАМИ ВІТЕР...
— а малюночки вже жовтневі!
сходить з лиця краса осіння,
і дощ змиває, — аж до суму;
а вітру сходять з рук гоніння:
листочка кожного й парфуму...
й усіх пташиних душ, до неба:
а що безкрилеє, — тим греба;
лиша дощам на самі сльози,
собі ж шука — метаморфози...
о, — він літатиме, нівроку!
стрімко! захмарно! а високо!
і заманеться йому, всвище, —
і замахнеться на найвище...
— ні! — бо зима його нагріє!..
========================================================
ОСІНЬ – НІЧ - ЧЕКАННЯ...
осінь у холоди вбралась, панною; і – запишалась...
лежить вітер при дорозі, дрижить так, чи у тривозі...
поналивано туману: на халепу, на оману...
і заціпилось, заклякло; незворушньо, темно, блякло...
світ в льодЯному намисті, в паморозно-блідім листі...
в росі, паморочнокосі, трави полягли без слави...
бо немає, – ще гуляє, – те, що темряву страчає...
то дрімати, чи вставати; хоч навпомацки, літати...
най світає, не чекає, на своє хутчіше має...
потерпає усе в світі: бути хоче в леті, літі...
сонечко, дерися вище, – над містичне, у провіще...
врешті-решт, ледь-ледь, сві-та-є... – Є!!!
========================================================
ОСІННІ ПРОВОДИ?
осінь на осонні сонно кисне... [осоння — незатінене місце, усвітлене й зігріте сонцем]
біла фусна мушка залітала...
синь — сінь, сіна дух змокрів, і висне... [сінь — у вівтарі над престолом дашок]
о-сінь... зовсім сивою вже стала...
========================================================
В НАТУРІ, ТЕЖ МАЛЮНОЧОК... врахуй, Підрахуй!!
переходять дощі в сніг,
а красОти, та на багно...
час пристав*; о, знов побіг? [пристав = утомився...]
бо не бігав уже давно!
в білий день вростає ніч:
зжато жито — плати мито?
пихА темна, ясна ж річ!
й пика влади ще не бита...
до зими би все успіть:
не червона щоб, а біла!
хижа хіть дійшла жахіть...
то душа — підніме тіло?
========================================================
ЗАПИТАЛЬНЕ...
а маєш свій камінь, наріжний?
[не в пазусі, ні, — зовсім інший!]
ба, носиш під серцем пульс ніжний?
[бо злий, він тобі й собі — гірший!]
в надіях — небесна є частка?
[й земную ж ніяк не обробиш!]
ця хатка твоя, — скраю, — пастка?
[й сам пустку довкола розводиш!]
хоч маєш, до серця, ще й душу?
[п і с н у ю с е р Е д и н у с а л а!]
чи в Людяність котрогось — зрушу?
[і б у т и Л ю д и н о ю — мало!]
========================================================
УКРАЇНСЬКЕ ПО-ВАВІЛОНСЬКИ...
наторгувалися собою:
і попит був, і крам!
народе, рідний, що з тобою:
ти вже й не ти, й не храм...
а на горбку весь вік царюють:
немов то аж гора!
із купи вавілон будують:
та купа та з гімна...
– й лунає гімн: всім гімнам гімн!
========================================================
НЕСПОКОЮ МАСА!..
...без сорому в храми
чи вІйде, хто вірить?
до тями, – із ями?? –
одразу ж намірить???
...у гідність – з невір’я!
на волю, зі стайні!!
сей мир – перемир’я;
й обоє запАльні!!!
...кому самостійність?
чия незалежність??
бундючная вольність,
захланная зверхність???
...з народу пре пінне!
з людей – щонайгірше!!
вагу їхню зважить
на вилах: не віршах!!!
...якого вам чАсу?
чекайте: й цей дІйде!!
і здвИгне ж всю масу!!!
а з того щось Вийде...
========================================================
ДАЙ, БОЖЕ! — ПАСХУ ЧЕСТІ Й ГІДНОСТІ!..
...Висока Мета нужденна Світлом!
та дійсність не та, — лиш темінь вквітла!
вона; й все гори! і бидлом — люди!
— до свої мети ведуть іуди!
це ж "князів" таких, — із верху вежі!
на совість живих — нема їх межи!
з початку й почнім, — щоб Світло збулось!
високих — нагнім; аби й забулось!
моралі з казок — життю вернімо!
й найвищих пасок в Цей Раз спечімо...
========================================================
БОЖЕ БЛАГАННЯ?..
під високим парканом небес
порубіжжя між пеклом і раєм...
тут життя, — рідне! своє! — ми гаєм
в сподіванні не своїх чудес.
тільки й маємо, — цеє життя!
тільки й робимо, що нарікаєм!
а самі, та хоч трохи, — світаєм,
коли сходить щодня майбуття??
звичний галас вкруг звичних турбот,
заніміле якесь ше-по-та-н-ня...
і не чуємо ж Б о ж е Б л а г а н н я:
кия взяти, і встати... — НАРОД!!!
[Глянув ув інтернеті на зображення кия, — а там самі більярдні...
Може, потрібні які інші, не з люб'язних пропозицій; бо скільки можна в усе гратися?] |
