В  Таращанськім  лісі  заграви  криваві.
Затихли,  завмерли  на  вітах  птахи.
Блукає  узліссям  чийсь  дух  невпізнаний,
в  дерев,  наче  в  свідків,читає  думки.

Коли  у  безсмертя  душа  відлітає.
до  входу  в  тунель  оглянутись  стає,
ще  раз  подивитись  як  серце  вмирає,
уздріть  на  землі  відзеркалля  своє.
Без  цього  прощання  у  рай  не  пускають  -
зімкнулись,  як  скелі,  небесні  стовпи,
а  небо  палає,  а  небо  палає,
аби  справедливість  в  цім  світі  знайти.

Той  меседж  останній  і  порух  курсором,
погас  і  навіки  завмер  монітор.
Душа  ще  щось  каже,  та  то  було  вчора..,
а  нині  вона  вже  немов  прокурор.

Замовні  оркестри,  замовні  молебні,
і  сльози  замовні  на  хитрих  очах
засудить  душа,  звинуватить  у  смерті.
І  свічі  тремтять  у  замовних  руках.

ID: 327826