Яка ж то марудна й невдячна справа -
Повставати з попелу безугаву,
Себе переписувати, мов книгу -
Неначе риба, що б'ється в кригу,
Немов трава, що росте крізь камінь -
Хапаючись вкотре за небо руками...
Тягти себе - вище, тягти себе - вгору,
Усупереч вашому дружньому хору,
Крізь поглядів лезо, і споминів безум...
Як вірити в те, що знову -
     воскресну?..
...
Хрест мій -
Такий, як у інших феніксів всіх без винятку -
Цілком злочинна байдужість до власного вигляду.
Не модні
     Безодні
           У цьому
                 Сезоні
І відчай - то день вчорашній.
Не кажучи вже про звичку несхвальну
До привселюдного самоспалення,
Від диму заходячись кашлем.
     Отже -
                 Нащо?
Вперто і гордо,
     Знову і вкотре,
           Рваним акордом
                 Кров'ю з аорти,
Болю мій, болю,
     Бою мій, бою.
           Доля героя -
                 Бути собою.
Душить болото
     Право на спротив.
           Знаю достоту
                 Ціну свободи -
...
Ціну скорботи
...
Хто ти -
Той, що знов розкладає ватру,
З якої вкотре мені - чи варто?
З якої - вкотре - чи стане сили?
...
У світі димно і сутінково
І ні знамень, а ні див навколо.
Лиш полум'я.
           Попіл.
                       Крила.