Не можу я отямить сценариста,
Що юних зарізяк убгав у текст.
Поетку перевиховать безсила:
Матюччя ллє в серветки одкровень.
Мудь ідола веде по літвітальнях...
Жадаєш Почуття - береш... ерзац.

Вчу сина: бути злим – це анормально.
Любов – нектар! Без неї секс – бурда.

Не граюся у хрещика і жмурки.
Я клею на предмети ярлики,
Виховую людину – не безумця
Попід штандартом: "Ближнього - убить!”

Плекайте неустанно юну порость,
Щоб Злом не забуяли парк і ліс.
Невже кровиця - лиш густа коломазь
Для тарантасу Вічності коліс?