1

Не залишай мене у листопаді.
Полегкість – стан ефірний, нетривкий.
Я буду на крижинах малювати
Відходу шлях - полинний і сипкий.

Як літеплом весна заллє простори -
Розпука приведе у гай надсад.
Зросла для тебе, Вітре сіроокий.
Не залишай, бо вже - горіхопад...

2

Не залишай мене у спеці липня,
Коли міліють думи й ручаї,
Коли на вітті - капелюх знесилля,
Коли в судинах - трав"яні чаї.

Ти – нетутешній. Ти на ніч захожий.
Я не люблю кульбаб і суперек.
Не залишай!
                    Візьми Вербу з собою.
Я, Вітре, приживуся між смерек.