Ой, плавала вутінка...
                                                     З української народної пісні  


         

Відплавала Супоєм біла вутінка.
Торкалася крилом лілей, стожар...
Поневажаю тости, лестки, гульбища.
Твереза... В кожній стаї я чужа.
Німотствують в оселі телефони
І відвикають від тепла руки...
Вільновідпущена, беззаборонна,
Я розлюбила слухати плітки.
Діждалася зерна, каміння, манни...
Нарозтіж душу вже не відчинить.
Не відпускає у півсонні плавні
Синочок – щебетун і жартівник...
Для кума два круїзи в рік охвітні.
Я змінюю набридлий краєвид,
Що бачу крізь примружені повіки,
На ряд веселчастих тремких картин.
Ні, не топчу стежу до тавматурга,
Любаска не шукаю в дзеркалах.
Акація цвіте! Джмеліє груша…
Вже запалав окрилення сіркач,
Вже піднялися в ріст кущів отави...
Пах матіол у сутінках зіп’ю…
Дивуюсь дивом: ближнім  нецікава –
Собі цікавою все більш стаю.