Ну от і все. Ще вечір – і зима.
На листя – іній, а на душу – Герцен.
Цей листопад – як фінішна пряма,
Як збій із ліку.
Як зупинка серця.

Ну от і все. Бо далі – просто – ніч.
То ж не чекай повернення у долю.
Ми зіткані з глибоких протиріч,
До жодного не знаючи паролю.

Ну от і все. Замкни своє кільце,
Не пропускай мої крізь нього рими.
Усі початки -  тріснуті кінцем.
Усі кінці – початками ранимі.

Ну от і все. Непрохані стежки
Хай снігом заростуть, як будяками.
Не кресли те, що можна – у дужки.
Життя триває.
Навіть за дужками.
      4.11.09.