*   *   *
Дитя черевики знімало з діда.
У вузол шнурки…
Дід не йтиме ж нікуди!
На вулиці –ніч.
На вулиці - вітер.
Навіщо
Вляглися у ліжко взутим?

А дід –
Не підморгує правим оком.
Не пахне цигаркою на півхати.
Лежить
У новому костюмі широкім.
І рідного діда
У нім не впізнати.

"Чого мовчите?
Я кажу вам, - знімайте!
Ми – босими в ліжко.
А ви – в черевиках!
Й чому ви сьогодні
Зі мною не граєте,
Отак, як учора,
Як завжди,
Як звикли?!"


А дід –
Не знімає.
І грати не хоче.
А діда сьогодні
Не звуть на вечерю.
І свічка стекла
І вже ледве тріпоче.
І дивиться ніч крізь відчинені двері.
     11 – 12.10.09. Сімферополь.