на озері чорти ще хлебчуть води
притислось небо до землі поближче
і вирвати б їм місяць з корневищем
та треті півні не давали згоди

додолу осипаються цілунки
того, кого примовила віщунка
впускаючи назад у комин дим
виходять зорі небом вже чужим

варила в ступі полини давнішні
нечистий дивував на кожне свято
ревнива ніч казала що багато
носив від неї нишком зорі ніжні

коли гадала то скидала душу
тримала ув очах сльозу байдужу
а погляд подавала на тій таці
яку внесли сюди якісь вигнанці

увечері лелек додому гнала
переростком дражнила грибний дощ
дерева відпускала ніби вздовж
галявини врочили чимало

зірки світили б у вікно невістки
проте бояться, чи вернуться звідси
пожити там якраз не захотіли
зливалась ніч із кольором їх шкіри

біжить у даль запилена дорога
підперто двері вкраденим туманом
холодні стіни не назвеш приданим
проста молитва зараз надто довга