Весела пані в інвалідному візку
Везе доріжки з ринку.
                               - Здрастуй, Валю!
Алея...
           Пандус...
                           Двері...
                                     Прийде кум –
І господиню, що сидить, підхвалить.
По тих доріжках пробіжить внуча,
Протягне мойву біла кішка Лотта...
На ворс півсонний муж розіллє чай...
А Валечці... не бігати вільготно.

Її півусміх береже футляр,
Де ліра спочиває... Витру вії...
За хвильку прийде син, тож хек - у кляр.
Я сину посміхатися умію!
Для нього розмальовую стежки,
Розширюю алеї і пороги,
Кладу на рушничок цупкі стьожки -
Порада - жовті, чорні - засторога...

Всміхайтеся частіше! – напишу
Далеким ближнім у Одесу, в Ялту.
Найкраще у бутті – це сміх і рух!
...Тяжка мандрівка - у візку - за яйлу.