Старому дворищу по вулиці Говорова в Яготині Поміж бузку, квітучої спіреї Дурманив бджіл розложистий жасмин… А я пливла у світ Ассоль і Грея Під плескіт моря, шерехи вітрил… Хатина - як грибок, плямистий кролик, Садок вишневий, від застуди - лій... Там не стрічався злодій чи обмовник, Там позичали цукор, масло, хліб... А матері все баглося свободи, Нової хати - десь у вишині! Поклали скарб нехитрий на підводу... Леваду розшукали - у багні. Гора "циганська", несмачна водиця, Іржаве озеро. Таким був "рай". Мелькали дрібно у колесах спиці... Я їхала в поля, за виднокрай, Бо у дворі дитинства - пес муругий, Два абрикоси впали у спориш! Летовище моє - в червоних смугах. Лечу в дитинство, краю синю тиш... Там у піддашші ластів’ята-писклі Гойдали гнізда. Був сарай, тлів "хлам". Бабуся гнала кіз на пасовисько. Я з бантиком ішла в "науки храм"... Тікаючи від гуски, на паркані Я там зависла, лився лемент-плач... Навпроти двору діда Чорноштана Ганяла влітку зеленастий м’яч… Я, неня, муж. Перед очима сина Ми стоїмо і дивимось на двір... Мій сад вишневий, ти по хвилях плинув До саблезуботигрооких прірв… На місці саду - пишна кам’яниця. Побіля неї - три теплиці в ряд… Однак мені ТЕ дворище насниться- На дощ осінній чи на майський град.
|