1

На пагорбі – котедж, мов пароплав.
В циганському дворі вільготно, чисто.
Вчувається – мурзате циганча
Кричить:"Позичте солі!".
                                   Дім-колиска.        
Щоб мала я криївку, тихий рай,
В малині лавку спорядив мій неньо.
На ній „прийду женитись!" написав
Шматочком крейди Ростислав Куделя.

Між поцілунками школяр курив.
Для іншої б – пусте, мализна.
Він на сусідці Ларі оженивсь,
Бо я удруге не прийшла в малину.

2

Тут все – чуже. Кіт Мурзик зневажа.
Старий горіх
                  під ноги
                               згадки сипле...
Дочка сестри в малину привела
Куделю Толика – знайомця сина.
У нього димні очі... Серпик-шрам...
Стирає крейду із її портфеля...
Погостювали.
                     На вокзал пора,
А мій синок примітив скарабея –
Бовванчика смаглявих єгиптян –
Якраз отам, де трухнуть шули лавки.

Чи пам’ятає сивий Ростислав
Своє палке – в малині – женихання?

„Чому тебе це перейма?.. Твій муж
Забув усіх, із ким ловив медузи...”–
Шипить з малини тямковитий вуж.
Ганяє
             м’яч шорсткий
                                      нечоса Мурзик...