М.П.Німчуку



Така холодна пристрасть в риб.
Вода багаття розворушить.
І недоречний зойку скрип
Сусідський спокій не порушить.

Там – учорашня безпросвіть,
Байдужість, виросла з презирства.
Стоїть на цьому здавна світ:
Вчинить на місці дезертирство!

За мить блаженства – півжиття!
(Sic! NB: половину).
А як не вдасться майбуття?
Приберігаєш пуповину.

Поміж to be or not to be
Піч колупаєш, б’єшся в стіни…
Це ж скільки ще дробить тобі
Ці сірі миті й половини?!.

Хай маловір рече: “Невже?”
Твій камінь мохом обростає.
Чей на століття раз уже
І під лежачий затікає…