Дай, Боже, повернутися на шлях,
Той, що веде до рідної криниці,
Да, Боже, чистої води напиться
І подолати в собі рабський жах!
І підняти Даж-Богову зорю!

Якби не було в нас свого споконвіку?
Славетного роду небесних царів?
І сивих волхвів, Володимир-Владико,
Не різав, хреститель, на Лисій горі?

Я – скицька могила,
Я – спис запорожця,
Я – вітер козацьких ковильних степів.
Я – чорнії руки здіймаю до сонця
В молитвах за сестер своїх і братів!

Я – пісня язицька!
Від краю й до краю
Натхненною силою правди повна,
Я – Орія кров,
Я – зерном проростаю
Крізь кригу століть
За пророцтвом Волхва!