ТИ, уст моїх слово вірне,
Перейди за темряву, що вгорі,
Над сонним, пониклим світом
Доторкнися до слуху зорі.

І скажи: «Зірнице, ти - сонце.
І я од світла іду.
Моє світло - ім'я йому розум -
Сіяє в земному саду.

Він прямий і високий - розум:
У нього прекрасне чоло.
Йому покірні камінь і води,
Залізо, вогонь, зело.

А сам він не може коритись.
Нічиїх не обійме колін.
Він прямий і високий - розум, -
Як ясінь здіймається він*».