Лис прощається з Принцем
Сент-Екс сідає в кабіну
чує крізь рев моторів
як клацнули замки шасі
і небо так схоже на море
як Лайтнінґ не схожий на човен
і море так схоже на небо
як хвилі на пір’ясті хмари
читач закриває книжку
читач шолом одягає
планшет ляга на коліно
ноги торкають педалі
його стодев’ятий підстрибує
слухняно пірнаючи в небо
і небо так схоже на море
що Лайтнінґа тіло сріблисте
здається одною із рибин
дивним тритілим монстром
якого кортить вполювати
і як підсікає рибалка
палець ляга на гашетку
і кулі рвуть алюміній
лускою летять уламки
і море так схоже на небо
що Лису в цю мить здається
що він мандрує за Принцем
по затишних дивних планетках
в спокійній багаторічній
грі хвиль із браслетом Сент-Екса
грі долі з його читачами
прирученими навічно