Ти велетнем по високості
Верстаєш бистрий хід,
Але на зоряній розтоці
Твій зникне слід.

Я тут на долі, одиноко
Іду кудись, як ти.
Мій мертвий прúцвітень – як око
На пáволоках темноти.

І зглибока до мене голос:
«Невілен я:
Ти на горі – високий колос,
Я, долі, - тінь твоя».