Кожен ранок, мов свято, що радо святкуємо двоє.
Ти гірка і гаряча, тепло розливається тілом,
забуваю про все і впадаю в нірвану з тобою,
обіймаю, голублю, даруючи пестощі вміло.

Ледь торкаюсь устами, вдихаючи запах робусти,
шаленію, люблю і лишаюсь з тобою, допоки
ти гірчиш, обпікаєш, і граєшся мною, розпусна!
А від того ще більше жадаю тебе, чорноока.

Тільки ти не надовго, моя італійська коханко.
Випиваю до краплі, до лишку, до самого денця
і з-під ковдри на кухню... Зварити іще філіжанку -
ще хвилину погріти тобою і губи, і серце.