Куди не поткнешся — базар.
А сьогодні (9 березня) і біля
пам’ятника Шевченку
приторговують.

Письменників національних
тепер чимало,
а от кожухів таких не шиють.

Нарід клонуванням
пам’ятників зайнятий,
а дев’ять томів із дванадцяти —
до цих пір захалявні.

Попри все національна свідомість
зросла — факт незаперечний:
кожен хоче мати банкноту
з портретом
Тараса Григоровича.

Нарід вухо до радіо тулить:
що там про нас німці кажуть?
Бо наша телевізія
наших не показує.

Нація збочилася,
а їй шапку поправляють.

— Чий же тепер час?! —
до людей гукаю,
а вони думають,
що я
«время спрашиваю».