укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42129, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Фільтри: Всі власники авторських сторінок зі всіма статусами
абвгдеєжзіїйклмнопрстуфхцчшщюя
Ігор Павлюк RSS

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:   
E-mail:   
WEB:   
Тема: *
Повідомлення: *


2009.06.15/ Пафосу/ Женя Більченко
Повірте мені, що в Ігоря немає ні на крихту самозакоханості, бо геній виключає апломб. Є відчуття свого призначення, є суперкритичність і супервимогливість... до себе перед усім, є почуття екзистенційної самотності, яке всіх розумних людей гризе і дає наснагу жити далі... А про пафос - то наш стьоб, розумієте, форма протесту проти сірості. Ви можете мені вірити, бо я не як фанатична "дівчинка" кажу, а як філософ, поет і побратим, не схильний до ахів-охів, бо не переношу. Ігор - Поет і Людина з Великої (знову пафос:)
2009.06.14/ Ретро/ Ніжний нескромний поет-бандюган
Ну... Краще, мені здається пафос, ніж цинізм.
Цинізму у наш час і так - хоч греблю гати.

Нехай хоч поети будуть нескромно щирими, бо скромний цинізм - перша передумова шляху у небуття... :)
2009.06.14/ не боюсь даже пафоса :)/ Женя Бильченко
Надо что-то трепетное придумать, а слов нет... Ты просто ВЫШЕ всех слов и вообще... "ваще"... слишком боимся быть пафосными... НИЧЕГО не боюсь С ТОБОЙ.
2009.06.14/ .../ Пафос
Не скромно...так...
2009.06.14/ І де Ти, Женя, така взялася!../ Ігор Павлюк
Ти, милий Друже-Євгеніє, як справжня Жінка, змушуєш мене рости. Це боляче, органічно, органно, навіть якось оргазмно, прости Господи...
Ти - мій читач майбутнього.
Не думав, що ще за фізичного свого буття доживу до Такого Читача.
Щасливий цим.
Вибачай за пафос.
Але правда завжди трохи пафосна.
У мене ж, знаєш, і з самоіронією все окейно. :)

Отож, пиши, пиши, Сонечко - безсмертно про безсмертне... :)

Твій вічний боржник ІП.
2009.06.14/ Сонячний зайчик засне на моєму мечі/ Женя Більченко
Я, чесно кажучи, не знаю, що тобі сказати такого, щоб і банальністю не було, й одночасно хоча б трохи наближувалося до суті твоєї духовної енергії. Люди, це Щось. Це потребує ще однієї моєї статті (усі траХтати безсилі, тим не менш). Дивовижне, парадоксальне і "органічно-органне" (твій вислів) поєднання в одному знустку кровної - з калини і поту -  насолоди космосом (живим, олюдненим і божественним одночасно) і такої ж за силою трасцендентальної відстороненості від нього -Туди... Бачу свічу, окраєць сла, мідний хрест - ісе це не тут, а на Сіріусі. Але й тут, у сірості... Світить. Руде. Біле - божевільна гаряча білка. Таки напишу статтю. Будьмо, брате!
2009.06.09/ Это потрясно, ей-Богу/ Женя Бмльченко
Падають і падають з казок
Райських яблук злі метеорити.
2009.06.05/ Відключу мобільний телефон./ Юлія Бережко-Камінська
Звучить цей вірш десь у душі, як музика. Тільки не мелодія телефонного сигналу. Настрій передано дуже майстерно. Успіхів!
2009.05.30/ І зорі магнітні. І вітер в затопленім храмі./ Тетяна Дубина
потужно і патріотично, а загалом - ще й дуже повчально...
"А я розбишака…
Я гострий, мов дріт електричний.
Я вибух підземний,
Що тишу із себе струсив." - а це ще навіть краще "крові" і "вогню" ;)
2009.05.30/ "...і чекають пришестя..."/ Свiтлана Залiзняк
Шановний Поете, дякую за пробудження і в моєму єстві струни очікування ПРИШЕСТЯ. Мені теж очі пташок, найчастіше голубів, людські, барви стиглого терносливу. Голубів годують біля Печерської лаври за...(не буду тут про сумне писати). "Реагую на тон" і я. А ще: можливо, пташки чекають ще й на ...Потоп. І потому горлиця принесе гілку маслини - вість, що є твердь земна знову? "Ці пташки на деревах..."  :)  Нині їх безлік, і самодостатньо співааають...Ті, що співають в терні... Ті, що співають вперше... Ті, що співають востаннє... А в моїй  Полтаві солов"ї пробудилися, кілька років їх не було чути. Мабуть, чекати варто розвою в країні? Дякую за насолоду. Веснійте!

« ... 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні