Работі  над поемой «Корона» член НСПУ, автор дев’яти поетичних збірок, лауреат всеукраїнської премії "Благовіст" , премії імені Валер"яна Поліщука  та премії імені Василя Юхимовича, кандидат філологічних наук  поет Анатолій Криловець присвятив  три с половиною роки свого життя.
Ця відносно невелика поема (за жанром – поема ода) складається з 84 строф та присвячена І.Д. Пасічнику,ректорові Національного університету «Острозька академія», Герою України. Але крізь це особисте присвячення вельми сильно просвічує палке бажання поета та його головна мета – скласти оду місту Острогу, де кувалась культурна  історія України та Острожській  Академії, яка була центром цього процесу і в якій автор працює. З перших рядків поеми поет встановлює свої духовні пріоритети  - вільний дух рідної землі та власне  ніжне почуття до неї.

… Предивна річ: Острог це місто звать –
Бурунить в душах вільний дух розкутий!
……………………………………………………………………
Окраса української землі,
Предивне місто в таїні замшілій,
Що гордо підняло свої шпилі …

Досвідченому читачу архітектоніка поеми нагадує перетяту місцевість із складним але гармонічним рельєфом.  Спочатку  ми йдемо по рівній дорозі сучасності – поет,   підкреслюючи непорушність поняття « Острожська Академія» - духовної константи багатьох поколінь - наче озирає довкола рідний край перед тим як  спуститися в історичні низини та ущелини. Тут, в тіні минулих віків  автор шукає і знаходить  «Таємний код, прийдешнього прикмети» - те джерело, з якого здобувають мудрість  та силу наші сучасники.  Але ось ми вже  знову  у сучасності – у дев’яносто шостому році минулого століття - саме тоді славетну Академію було відроджено.
Пригляньтеся до молодих облич, - закликає поет, - Коли ви ще побачите прийдешнє?

Оці співці у даль років, сторіч
Поцілять нині словом, щоби звершень
Сьогоднішніх ніхто повік не смів
Із пам’яті людської підло стерти.

Це вже погляд нагору, саме на ті «гордо підняті шпилі» майбутнього, заради яких  героїчні предки заснували Академію, а покоління  Анатолія Криловця її відродило.
Тож всі «підйоми» та «спуски» -  занурення в історію і повернення в сучасність обґрунтовані і пов’язанні із змістом поеми її одичним  жанром.
Історіософськість – пошук поетичними засобами сенсу історії та її закономірностей – є, безумовно чи не найсильнішою стороною поеми. Але й крім того в ній присутні місця особливо чарівні. Це там, де крізь історію просвічує сучасність в її героїчному ракурсі:

І переміг майдан. Любов і гнів
Єдналися у слові проти ката.
Плече в бою ставало до плеча.
…………………………………….
Горіли шини. З димової мли
Пекельно уставала Україна.
За волю кращі діти полягли.
І хай не вмре їх слава, не загине…

Ці та багато інших рядків та строф свідчать про те, що поема не обмежується прославленням Острозької  Академії та її засновника, поет оспівує сакраментальне почуття свободи, притаманне українцям взагаллі,  наслідком якого було чудо суспільно-політичного життя 21 століття – Майдан та Революція Гідності.
Варто сказати, Анатолій Криловець сам зіграв далеко не останню роль в відродженні славетної Академіїї та властивих їй традицій. Він – ініціатор відкриття спеціальностей «Українська мова та література» і «Літературна творчість».
Як це стосується поеми? Беспосередньо: поетичний текст прошарован, прошит, инкрустован  духом творчості і культури  і цей дух виривається на поверхню тексту думками та словами про творчість:
Дбайливість – це усьому голова.
Основа світу – творчість, не котурни.
І є тривкіші каменю слова –
Отож і творчість є літературна.

Є праця гідна – книга і стило.
Бо віриш: світ у слові процвітає.
Ось і тебе до славних занесло,
Бо той безсмертний, хто про творчість дбає.

Поліфонічність поеми, яка в книзі не займає 20 сторінок, вражає.  Хотілось би сподіватися, що «Корона»  та її автор привернуть до себе увагу  тих можновладців від літератури,  які розподіляють літературні нагороди. Бо, об’єктивно кажучи, ця поема заслуговує на літературну премію найвищого національного калібру. І якщо це стане можливим, то читач швидше знайде шлях до поеми.
До речі, хто він – потенційний читач «Корони»?  Вважаю, що ця поема поповнить книжні полиці шанувальників сучасної української поезії та тих, яким до серця культурна та історична спадщина нашої Батьківщини. Взагалі – всіх тих хто прагне розкути  свою уяву та поширити свої ментальні горизонти.  А так як читацької уважності так само, як і поетичної досконалості обмеженості не існує, то може статися, що читачи знайдуть в тексті «Корони» такі таємні сховані пласти, які неможливо відкрити у короткій рецензії.
Принаймні, головне, що поет Криловець заповідає нащадкам, які будуть читати цей твір через багато років,  - це побажання щастя, добра Україні та польоту для її вільних крил.
Дай Україні щастя і добра,
Простерти крила птаху дай в польоті.