Гнезжусь: тепло,
                                                                                                   Ребро – потому и льну так.
                                                                                                   Ни до, ни по:
                                                                                                   Прозрения промежуток!                                                                                                                          
                                                                                                                         М. Цветаева

   
    ... Якого біса я в залі?! Розколотий театр натільних хрестиків – і хрещатих тіл… Хрещатик.
Відбувається щось неправильне, неправедне, але правдиве: не душа відділяється від тіла, а тіло – від душі. Не тіло стає духовним, а дух – тілесним, і поривчасто – із дитинною нетерплячістю (дитиною, яка плаче: терпіти ж не сила!) – проривається до Іншого Тіла. Вили… Вилив чорної крові. Блювота… «Blue» – блакитне небо над Майданом. Страчують революціонера. «На майдані коло церкви». Не треба мені про муку!. Стояла така тиша, що було чути, як летіло тіло у мухи…
    Тіло… Second hand від Іуди. Дешевий бренд із бутіку «Єва і Євгені…». Ні! Вічний докір Євангелія... «Ангеле мій! Мій янголе!» Ні, не буду! Будда, ти се бачив? Ті-ло. Ти – лох. Я – чесний фраєр. Німецька аскеза як запорука щастя…

Німецька аскеза… Пуфендорф, Кант і Тілліх.
Суворий сувійний затишок Alma Mater.
Козацька душа, – як грип в християнськім тілі…
Христова любов…оргазми на автоматі.

Поети, чорт! Геми мудрості, чорт! Богема!
Мертвецький бомонд у лоні живого Бога;
Об’їжджені коні дохнуть у кволих генах,
І знов алкоголь здається вселенським болем.

Змій виростив фіги – на «закусон» – поживні.
Та на фіг мені дубильна дебільна мрія?
У космоса – в лебединих тремтливих жилах –
Сто градусів: температура Серця Марії…
       
    Температура серця (тільки не сердься!), як Маріїнський палац, барочно розповзається не вверх, а вшир... Блювота від крему і Криму. Лимон Четвертого Риму. Жуємо без цукру. Ми обидва не вміємо блювати. Ми жуємо лимони. Ми жуємо лимони. Ми жуємо ли…  «Як щодо мідних труб? – Немає. – Є ще вогонь і вода, але в кульочках. – Ні, не треба. – Прошу. – Хочу такого ж, але з крилами! – Будєм іскать – Та пішла ти!...» Знати б куди.
    Відбувається щось древнє і нове, неочікуване і довго очікуване: душа повертається у дірку тіла, тіло вилітає в отвір душі… Тілесно-духовно і духовно-тілесно Mater-Любов із дитинною терпкістю (дитиною, яка терпить: гірке зцілює) проривається до Іншої Любові. І цілує-цілиться (десяточка!), цілує-зцілює (де ся точка?)… не проставлена в кінці точка… Стичка… Революція Тіла, коронованого в Дух.