СВІТ ДУМКИ ЛЮДСЬКОЇ




Існує світ думки людської.
Цей світ довготривалий. Він має початок у давні часи та існуватиме поки існує людство.
Це світ інформації. Це саме  його  Вернадський називав ноосферою. В цьому світі існують казки, перекази, легенди всіх народів, а також сталі уподобання, уявлення про спосіб існування, що врешті решт складає культуру народу.
У цьому ж світі існують видатні постаті, що у той чи інший спосіб залишили слід в історії народній: від смиренних опікунів людства до найжорстокіших його гнобителів, від народних героїв до його ж таки зрадників. Принагідно додати, що одна і та ж сама історична постать у пам’яті різних народів може мати зовсім протилежні характеристики.
Ці інформаційні постаті мають тривале існування і сила їх дії на людський загал тим більша, чим більше людей звертаються до їхньої творчості (поети, музиканти, художники), думки (філософи, проповідники, вчителі, вчені), дії (герої, ватажки, полководці).
В ноосферній, або ж у інформаційній історії українського народу прийшов час додати життєвої сили відомій історичній особі, яка по праву мала б стояти поряд із безперечним інформаційним лідером української народної думки – Тарасом Шевченком, цією особою є Григорій Сковорода. Додати життєвої сили це означає помножити кількість людей, які б подумки спілкувалися з цією персоною.
Зацікавленням людей у спілкуванні з видатним українським просвітителем я і займаюся з тих пір, як відкрив для себе потужне світло творчої думки Григорія Сковороди. Для мене він і вчитель, і порадник, і коментатор Святого письма, і той, хто зміг сягнути найвищих звершень, заповіданих у Святому письмі, а саме, сягнути звершень переображення, тобто теозису.
Маючи святість у серці, а не показну набожність, навчаючи прикладом свого життя, а не зверхньо повчаючи, Григорій Сковорода саме та персона, яка потрібна сучасному українському суспільству: молоді, яка шукає шляхів власного розвитку; зрілим громадянам, які мають діяти, наслідуючи кращі приклади з національної історії; літнім людям, які найкращим підсумком життя мали б сягнути того небесного спокою, який відкрив у своєму серці світоч України – Григорій Сковорода.



Петро Приступов.