Київська організація НСПУ подала книгу відомого українського поета Ігоря Павлюка «Магма» (Львів: Світ, 2005) на здобуття Національної премії України ім. Тараса  Шевченка.

Ігор Зиновійович ПАВЛЮК – автор 18 книг, серед яких 10 поетичних, 6 наукових, п’єси для дітей та прозової, сотень публікацій у періодиці, упорядник та співупорядник антологій, серед яких – «Пісня над обелісками»: вірші поетів різних національностей, які загинули на війні.
Лауреат Всеукраїнських літературних премій ім. Василя Симоненка, ім. Бориса Нечерди, ім. Маркіяна Шашкевича, ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», міжнародної літературної премії «Тріумф».
Неодноразово репрезентував Україну на Міжнародних поетичних фестивалях (Грузія, США, Польща, Білорусь, Росія). Був членом журі всеукраїнських поетичних фестивалів, керівником відомої літературної студії «Франкова кузня» Львівського Національного університету ім. Івана Франка.

Народився в селі Ужова Рожищенського району на Волині 1 січня 1967 року, де виховувався у родині діда й баби – вимушених переселенців із Холмщини, бо мама померла через 10 днів після його народження.
Після закінчення із золотою медаллю Доросинівської середньої школи
вчився у Ленінградському вищому військовому інженерному училищі, яке залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був засланий у забайкальську тайгу будувати автомобільну дорогу із засудженими.
Після звільнення у 1986-1987 рр. — кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.
У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році.
У 1992-1993 рр. працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.
У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз” в Інституті журналістики Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка.
Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України (1993-2003 рр.), викладачем та старшим науковим працівником Інституту франкознавства Львівського Національного університету ім. І. Франка (2003-2004).
З 2004 року і донині Ігор Павлюк – старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (м. Київ), доцент Національного університету «Острозька академія», де читає спецкурс «Літературна творчість».

Голова творчого Об’єднання київських поетів при Національній Спілці письменників України. Член Приймальної комісії НСПУ.
Член редколегії літ. журналу «Терен» (Луцьк), редколегії політ.-культ. журналу «Універсум» (Львів), зав. відділу поезії літ. журналу «Сова» (Тернопіль).

У передмові до книги лірики і драматизованих поем Ігоря Павлюка «Магма» лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Роман Лубківський зазначає, що в українську літературу прийшов потужний талант: «Він піднявся вище своїх попередників – бубабістів, відмовився від епатування читачів, відкинув еквілібристику, залишив без уваги занудливість «текстовиків». Як справжній новатор, він знайшов і утверджує власне місце в українській поезії, переплавляючи в горнилі душі почуття і враження. У нього є все: і данина нашій традиції, і досвід модерну, могутній запас чуттєвості і прискіпливий погляд реаліста, і віртуозна винахідливість досвідченого філолога. Я відчув справжню новизну, істинний патріотизм, непідробну щирість і шляхетність мислення, тонку й вибагливу метафористику».
Академік Іван Дзюба відзначає у творах поета «багату настроєвість, несподівані асоціації, поетичну енергію і афористичність мови».
Поет Нью-Йорської групи Богдан Рубчак пише про вірші Ігоря Павлюка: «Найкращі з них – це справді високе мистецтво… дуже чутливий лірик і при тому – добрий майстер строфи».
Особливістю творчості Ігоря Павлюка є плідна робота в рідкісному сьогодні жанрі драматизованих поем, які надруковані у поданих книгах і готуються до постановки у театрах України.: «Бут» – про гетьмана нереєстрового козацтва Павлюка Бута, «Регентка» – про княгиню Ольгу, «Таморус» – про відомого мандрівника українського походження Миклухо-Маклая, «Голод і любов», дійовими особами якої є молоді Іван Мазепа, Петро І та Карл ХІІ.

В особі Ігоря Павлюка своєрідно поєднується науковець-гуманітарій яскраво вираженого розкутого філос.-теор. мислення, відомий дослідник преси та тонкий ліричний поет із нахилом до епічності, прозаїк, драматург, автор творів для дітей, який оновлює романтичну та магічно-реаліст. традицію літератури. Поєднує світогляд як традиц.-класич., так і модерної та постмодерної шкіл у літературі. Для розмаїтої за жанрами та віршованими формами його поезії властива метафорична густота, афористичність, музикальність, фольклорність, емоційна насиченість, інколи публіцистичність, бунтівливість змісту (цикли віршів “Бузковий рай та Індії індіго”, “Провінція”, “Провінція і колонія”, “Село ХХІ. Ретромодерн”). Вона виражає як глобальний нігілізм самокритичної генерації зламу тисячоліть, так і її патріотизм, про який, як і про космос та кохання, Ігор Павлюк пише і сентиментально, й іронічно, і реалістично (поеми “Смерть золотого міту (американський щоденник)”, кн. віршів про кохання “Стихія”, вірш “Відвідання Хортиці”). Поет. драми Ігоря Павлюка (“Бут”, “Регентка”, “Таморус”, “Голод і любов”), вірші (“Про Перуна”, “Христос”, “Телесик”, “Творець і гетьман”, “Дівчинка”, “Баба”), поеми (“Слов’янки”, “Степ”, “Літопис вітрів”) — зразки оригінал. інтелектуал. психол. письма, коріння якого у доістор., праслов’ян.-язичес. та християн.-козац. часах, піснях, казках та легендах. Проза П. (переважно повісті та романи) тяжіє до пошуків нових форм, їй притаманна експресивність стилю, елементи фантастики, етнографізму, поетизація деталей, одухотворення світу природи, універсуму. За психологією мислення та світовідчуттям вона наближена до традиції української поетичної прози, яку П. сам означує терміном «проезія».
Окремі твори Ігоря Павлюка перекладені англ., рос., польс., білорус. мовами.
Чимало його віршів стали піснями, декламуються Народними артистами України, звучать на радіо та на телебаченні.

Нові книги Ігоря Павлюка – «Бунт свяченої води» і «Магма» – вагомий внесок в сучасну українську літературу.
У періодиці опубліковано десятки рецензій відомих критиків, літературознавців, діячів культури, в яких дано високу оцінку творчості Ігоря Павлюка, де наголошується, що без його оригінального голосу вже не можна уявити поезію України.
Воістину, за словами Миколи Вінграновського, «Ігор Павлюк – поет, у якого нема зазору між словом і серцем».