(заниканий текст)

Тіп-топ. Синіє склянка синячка.
Скінхеди звалили кудись погуляти.
В кишені криється кльов своячка.
Висить сирота на кустарній гирлянді.

Грає сакс саунд-свінг  новорічний,
сейшенять  пари ворон – голубів.
Їх «пуми» і «адідаси» під пісню
рябчик від Роксоланки  умів.

Цей лохотрон – чисто етап!
Якщо «LМ» - Леоніда Макарича,
Воює з «LD» – президента Данилича,
зухвалими лейбами імущих  штамп.

Лафа – не кайф. Лапша – не лове.
Лажа чарує  одвічний кумар,
Кукла – в кугуті обломує  планер,
без мрій охрінезних, офігнених мар.

Чатиться плуг – як завше порожній.
Совковий Фауст тримає фасон.
Хіповий фарт, як шухер, безбожний  
хитає юрту, як шуцманів  понт.

Оце чистячок! Поезія Фраєра.
Фішка і драйв, додік – пісюк.
Амбець  вторячкам і всяким даунам.
А дрочка  – це гра замудоханих сук.

Океєчки тачка – кидняк не для кльова.
Це щоб опупіти від  свіжих прикольчиків
треба припухнути у спермі троля
на траходромі  елітних  хлопчиків.

Ви тапочки взуйте в ціну Тарасика.
Типаж – це не йоперний вам театр.
Нехай перейоханий у рясі Івасика
вйокне врубон у вищий матр.

Торчатись, догнатись, гудіти в ганделику.
Відпад – відморозків, буча в амур.
Вакуум душ вальтонутих в гамерику,
де ділить Йосип джузепенів  сюр.

Всі Джойси  зіграли на  власні тугрики.
І гонять туфту чмирям  і чмуридлам.
Один Чи-поліно нетлінку шле в  вулики,
низам – нелегально,  бо в небі бедлам.