Наздоганяти резонанс
Вдаряти словом в ритмі серця
Ніхто не просить грішних нас.

І не заплатять нам сестерцій
За літри крові, що сплила
По сторінках чорнилом марним,
Яке поглинула імла.

Своїм екстазом незугарним
Злякаєм ангельські хори
Й побіжимо алюром славним
Подалі, поки нас тхори
Не засмерділи.

                      Фіміамом
Знесуться в небо молитви
І затанцюють в колі рими.

Наш вірш піде комусь «на ви»,
Комусь постане третім Римом,
Комусь привидиться Содом.

А хтось слідом за пілігримом
За хмари побіжить притьмом.

Хтось, не ховаючись за гримом,
Закине торбу на плече
І, в світ пішовши геть розкислий,  
Від світу назавжди втече.

А що ж поет?
                  Сидить у кріслі,
Наздоганяє резонанс
Вдаряє словом в ритмі серця,
У нього з Вічністю альянс
І звуки піднебесних терцій
Йому замінять хліб і сіль,
А радість тисяч породіль
Душевний затамує біль.

Та радість розлилась довкіль –  

Вродилось слово!