На Вашій Арктиці росте, мабуть,трава,
А тут вже чути осені останній скрип.
За талію день вечір обійма
Як перший чи останній чоловік.
Він мріє віршами і хоче чути «так»
У відповідь регоче небо «ні».
На Вашій Арктиці закінчаться дощі,
А в Луцьку забухикає зима.
День вечір притискає у тролейбусі,
Скрегоче іскрами замучена пітьма.
На вашій Арктиці, напевно, десять вже,
А на моїй вже досить молока.
Вже досить запланованих побачень,
Спізнілих днів і п’яних вечорів,
Так хочеться закутатись в «пробач мені»
І розігріти у бокалі лід.
На нашій Арктиці, мабуть, вода
Й багато мокрих-мокрих  днів.
Забуду що була я не одна,
А Ви побудьте першим і одним