| Оксана Гундер***| вони зачинені вони точно зачинені
 чи їх там взагалі немає
 не знаю
 
 а може просто
 піти і забратися
 брязнути соромом
 об стіл
 і бродити
 Чорним пралісом
 
 де коси заплетені
 у вузол
 де очі розкидані вітром
 де бджоли гудуть
 у душах
 
 там сонцем вертіти буду
 повірю тоді хоч у Буду
 сховаюсь у стареньку вазу
 і серце посиплю попелом
 щоб вранці проснутися полем
 
 а потім я буду
 вовком чорнявим
 із білими лапами
 я лісом Зеленим
 ганятиму
 воронам я сукні справлю
 вербу закосичу по п’яти
 нарву в оберемок м’яти
 і буду вити на квіти
 щоб не гуляли парами
 
 в Червоному лісі житиму
 з ідолами поганськими
 на капищі стану першою
 найбільшою
 найпрекраснішою
 я буду горіти
 спалювати
 грішити
 і буду каятись
 
 я вмру
 що й ніхто не знатиме
 аби народитись
 в Асфальтному
 
 а тут я ходитиму пошепки
 щоб совість бува не збудити
 і рибок малих не лякатиму
 хай зовсім ніхто не знає
 як жити отак у акваріумі
 чи просто
 на дні морському
 без правил
 законів
 і так собі
 без потягу до спиртного
 і протягу у шкарпетках
 
 а згодом
 зачиняться Д В Е Р І
 я вилізу десь на дерево
 бетонне
 асфальтне
 байдуже
 
 пришию клямку до неба
 і буду на мить Телесиком
 допоки хтось не постукає
 не назбирає хмизу
 тоді
 я
 на землю
 злізу
 
 
 | 
 2007 © Оксана Гундер |