Що то за свято – влучне слово!
Немов червоне у шитві,
Де чорного - сама полова,
І раптом – сонцем – тепле слово,
Мов самородок  у жерстві!
А мова, ніби породілля
Пречиста незрадливих слів,
Чи то на хрест, чи на весілля
До храму Божого в неділю
Сонцепоклонників-синів
веде...
І одкровенням сонце-слово
Відкриє брами душ отак
До раю, де квітує Мова
І наче сина, горне Слово, -
До серця щедро пригорта!
Що то за диво – слушне слово,
Неначе мальви милий цвіт,
Чи снігу першого Покрова,
Що то за сила – правди слово,
Коли в брехні конає світ!