***
Дріб’язок слів дзеленчить в кишені,
Закотилося сонце з підмосток неба,
Ти одколи моєю став мішенню,
Я відтоді рахую дні від тебе…

Ти забрав мої сни і навіть весни,
Ти – кінець і початок моєї ери,
Будь розп’ятий, але молю, воскресни -
Головний герою моїх містерій!

Я слова розсипатиму, як монети,
Тільки  ти – не жебрак, щоб їх збирати.
Вони пахнуть солодко, трохи – медом
І дзвенять, наче храми, безбожно-свято.

Я слова розсипатиму, наче квіти,
Тільки ти – не Бог, щоб по них ступати.
Вони дишуть ніжністю, трохи – вітром…
Я ніколи тебе не стомлюсь чекати…