* * *
Малярка зачаклувала квіти…
квіти квітнуть із черепів коней
і дуже синіми здаються
на тлі білих дощів,
що давно пройшли, як коні
(В. Голобородько
«Невтримні образи»)

Відспівали своє списи, шаблі і стріли.
Навзнак впав на шляхи
Наполоханий конями пил.
Підсихають дуби,
Що не перше століття зустріли,
І криниці нема, де я воду цілющу пив.
Лиш полотна рятують
Невтримних видінь навали.
Над квітками з блакиті
Білі дощі ідуть.
Малярі – це метелики,
Зорі, що в небо впали.
Чаклуни у поганських хащах,
Благовісний Господній Дух.