Тендітна жінко, йди, і більше не гріши,
Не відривай прекрасне тіло від душі,
Не продавайся ні за мирру чи єлей,
Ні за шматок черствого хліба для дітей.

О, так, я знаю – ти грішила не для втіх;
Хто купував тебе, той більший має гріх,
Хто продавав тебе, кипітиме в смолі,
Бо він любов земну зневажив на землі.

Бог є Любов – то ж і з Любов’ю буде Бог!
Іще не раз нас розпинатимуть обох,
Нас ще не раз осліплі люди продадуть;
Тендітна жінко, тільки ти Любов’ю – будь!

Майдан спустів... Ні фарисеїв, ні роззяв;
Де твої судді? – якось нишком розійшлись;
Хто камінь в серце, хто за пазуху узяв –
Та в тебе кинути усе ж не спромоглись!..

Тендітна жінко, йди, і більше не гріши...
А як не хочеш йти – сядь поруч і пиши
В пилюці пальцем; то не гірше за скрижаль, –
Бо пише серце, що в житті спізнало жаль.

Вечірній вітер ту пилюку розмете,
Що там було – ми двоє знатимем про те,
Та ще той білий, випадковий голубок,
Що підглядів: „Бог є Любов. Любов є Бог”...