Посередині серпня —
посередині долі,
але ближче уже до кінця,
коли спека нестерпна
ущухає поволі,
і повільніше б’ються серця.

Ще у щедрі маєтки
не зачинено брами,
і ніщо не віщує біду,
жовтим цвітом рудбекій
підфарбовує ранок
сиві пасма туману в саду,

Від рясного врожаю
обважніло повітря —
сад справляє останній бенкет:
він гуде і співає,
простягає у вікна
світанковий духмяний букет.

Посередині серпня,
поміж лихом та щастям,
що примарилось, та не збулось,
я приймаю, мов грішник,
це останнє причастя
і стою, мов чекаю когось.