.   .   .

Ігореві Оржицькому

закотившись за хмару
він просвічує наскрізь
наче тупак амару
в позолоченій масці

наче ті що приходять
аби жити навідлі
утонуть як у водах
в його мертвому світлі

заховаються навскіс
у велику і вічну
обезличену маску
на горі мачу-пікчу

на безсилих просторах
де що далі то вище
де за горами гори
крізь його попелище

де за хмарою хмару
відречуть скорпіони
тільки тупак амару
все ніяк не схолоне

не впокориться криком
крізь відлуння іржаве
він великий... великий
скорпіонове жало

скорпіонова кара
скорпіонова вічність
наче тупак амару
на горі мачу-пікчу

23.04.2007



 Ігор Оржицький – літературознавець-латиноамериканіст. Цей текст написаний під враженням його монографії “Ми – світло і правда, обернені в камінь...” про літературу Перу, Болівії та Еквадору.
 Тупак Амару – останній правитель інків, 1572 року страчений іспанськими колоністами.
 Мачу-Пікчу – індіанське місто-столиця, в якому правив Тупак Амару. Іспанці так і не зуміли до нього дістатися.