Крізь очі
З душі до безодні
Протяг.
У космос
Потяг
Останній пішов давно.
Порожньо на пероні,
Барабанними соло у скронях -
Пісок об бляшанку останнього ліхтаря
на шляху до тривожної порожнечі.

Протяг свистить
Відлунням голосу
потягу до вічності.
Цей вітер пахне тривогою,
Цей вітер пахне непевністю
Цей вітер – скільки можна неспокою
Бавитись наче струнами
Лініями кардіограм?

Цей вітер приніс і жбурнув у обличчя
Обривки старих газет.
Там написано, що все у світі відносно.
Якийсь Ейнштейн кинув цю каменюку людству на серце.

Крізь очі
З душі до космосу протяг.
Крізь очі з душі витікає морок.
Крізь очі у серце може влучити ворог.
Крізь очі відійде до неба останній потяг.
Хто буде у ньому?