ЗИМОВИЙ ВЕЧІР


Над багатоповерхівкою
Прощається зі світом
Півлиця
Мерця -
Місяця

У неба пальці побіліли
Навколо нього
Тримати на морозі
І не розбити

Повітря
Хрумке й прозоре
Як целофан
При самій землі
Сочиться  снігом

По краплині стікає за горизонт
Червоне сонце
Забризкавши своїм останнім “хочу жити!”
Шибки горішніх поверхів

Його яскравий колір
І мій гарячий подих –
Нетутешні

Цей вечір ніби вицвіла сорочка
Прострелена на заході
Розірвана на рівні мого горла
А Бог її пере і сушить
І не має за що справити нову

Я притулилась носом до вікна
Одна
Дев’ятий поверх
І мій день народження – завтра