Ще ночі – білі  
                    і вже липи квітнуть.
Веселки й хмари в небі осяйнім.
Я знову в місті з вершником амбітним,
Що заснував північний  Третій Рим.

Не  щедрий край на дні спектні  літні.
Каскади хмар, мов обриси вітрил.
Дівочі плечі
                   ледь засмаглі в липні.
П`янка відкритість обріїв і тіл.

Триколора й Андріївського стяга
На всіх вітрах  патріотичний клич,
“Кресты» похмурі,
                        наче тінь ГУЛАГа
І на майданах – бронзовий Ілліч.

Всіх не згадать,  хто тут творив і вчився.
Тут Блок вдивлявся  в дощову імлу.
Писав тут Гоголь,
                             тут “Кобзар” з`явився,
Знав Шостакович і хвалу  й хулу.

Було всього – звитяг  і божевілля,
Жертв незліченних  у війні страшній.
Моряцьке місто,
                         всупереч повір`ю,
Міняло назву в клекоті подій.

Фасади пишні
                      до негоди звиклі
Граніт і хвилі, і шпилі дзвіниць.
Містичне місто
                         горде, ніби виклик
Перлинам знаним західних столиць